Ціна тортур: Україна програла судів на 800 тисяч євро

Ціна тортур: Україна програла судів на 800 тисяч євро

За останні чотири роки Україна програла в міжнародних судах 73 справи на понад 800 тисяч євро, що стосувались катувань її громадян у поліцейських відділках, в’язницях і психлікарнях. Програватиме й надалі, бо законодавство та адміністрації закладів роблять тортури “невидимими”. Чітких норм, які б дозволяли ефективно розслідувати знущання, у наших законах нема.

Наша правоохоронна система, схоже, таких випадків не помічає: якщо за 9 місяців цього року у нас розслідувалось 563 кримінальних провадження щодо катувань, які вчинили правоохоронці, то до суду з обвинувальними актами дійшло лише 27 справ. І тільки у двох випадках чітко говорилось, що вони стосувались катувань.

“А що ж тут такого? Це робочий момент”

У виправних закладах катування сприймають не як злочин, а як “робочий момент”. Підтверджує це “в’язничний омбудсмен” Олег Торкунов, заступник начальника Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту.

Олег ТоркуновЄ багато випадків, коли робиш працівнику зауваження [з приводу жорстокого ставлення до засуджених], то на обличчі бачиш подив: “А що ж тут такого? Так було завжди. В той же час зміни на краще є – “медицина” відділена від адміністрації, а двері в заклади виконання покарань двері відкриті для багатьох, як ніколи. І громадські організації не дадуть адміністраціями закривати на це очі“, – говорить Олег Торкунов.

Втім, у виправних закладах, тиск здійснюється в іншій формі.

У пенітенціарній службі все регламентовано. Але там теж є можливість прикрити катування. Наприклад, адміністрація може використовувати інших засуджених. Адже відповідно до їхньої субкультури, засуджені на засуджених, як правило, ніколи не скаржаться. Або можуть взагалі не фіксувати випадки застосування спецзасобів чи фізичної сили, не фіксувати тілесні ушкодження, не розслідувати. І тоді виходить, що засуджені кажуть одне, а адміністрація стверджує, що все було правомірно, у них все красиво зафіксовано, – розповів “КРАПЦІ” Олег Торкунов. – Нещодавно ми були в Житомирській виправній колонії №4 і там було масове застосування сили так званим “спецназом”. Зі слів засуджених зайшли люди в масках, в шоломах, побили і вивели 12 чоловік. Ми з’ясували, що в цей день 12 чоловік мали були вивезти до інших установ. І так співпало, що в колонії проводився масовий обшук. І начебто ті особи, яких мали вивезти, чинили опір, тому до них застосували фізичну силу та спецзасоби. В колонії зафіксували лише один випадок фізичного ушкодження – коли один засуджений вчинив самопоріз шиї. Інші фізичні ушкодження зафіксовані не були”.

За словами правозахисника ув’язнених етапували в ще одну колонію Житомира (№8) і там зафіксували сліди побиття. Стало ясно, що його не задокументували в попередній колонії.

Прибулих людей у колоніях перевіряють, чи є у них сліди пошкоджень та реєструють всі у журналі обліку. Так адміністрація перестраховується від звинувачень у тому, що людей побили на їх території. Однак, за словами експертів, і це допомагає це не завжди.

тортури, пытки
Медична карта, в якій фіксують ушкодження

Александр ГатиятуллинМедиків у закладах не вистачає. Наприклад, у Криворізькій колонії №3, медик працює з 15:00 до 16:00. А якщо людина прибуває о 18:00, її ніхто не оглядає. Чи були у неї сліди побиття, ніхто не фіксує“, – розповідає про результати недавньої інспекції виконавчий директор ГО “Україна без тортур” Олександр Гатіятуллін. – В пенітенціарній системі фізичну силу застосовують лише у виняткових випадках – наприклад, коли ув’язнені бунтують. Але на “вході” в ізолятори тимчасового тримання фіксується багато випадків побиття в поліції. Наприклад, я недавно їздив у СІЗО в Рівне. І коли ми почитали журнал фіксації тілесних ушкоджень, то практично всі, хто до них приїжджає з ізолятора тимчасового тримання, мають тілесні ушкодження. Мова йде про десятки випадків“, – каже Гатіятуллін.

“Скаржитись на поліцейських пропонують цим же поліцейським”

Правозахисники говорять, що через прогалини в законах чітко фіксувати та розслідувати катування немає можливості. Найабсурдніше ситуація виглядає в Нацполіції. Там просто нема окремого порядку, який дозволив би постраждалим заявити, що їх побили саме поліцейські – такі заяви ідуть просто як звичайні “тілесні ушкодження”.

“В законі про нацполіцію є норма, присвячена катуванням. Поліцейський, який дізнається про катування або стає його свідком, повинен його припинити, а також сповістити про це свого керівника і відповідний орган досудового розслідування. Наразі цим органом є Держбюро розслідувань (ДБР), яке тільки почало працювати. 

Що стосується внутрішніх документів, ситуація набагато гірша. В них немає жодної вказівки, як діяти, якщо ушкодження були заподіяні працівниками поліції. Дзвінок: “Мене побили патрульні”, реєструються як просто побиття, відбувається певне приховування інформації“, – розповідає виконавчий директор “Експертного центру з прав людини” Юрій Бєлоусов.

Також критикують правозахисники і спільний наказ МВС та МОЗ, який каже, що лікар, до якого звертається людина з тілесними ушкодженнями, повинен провести огляд та сповістити про пацієнта в поліцію.

В чому проблема? Якщо людина каже: “Мене побили працівники поліції в сусідньому райвідділі, то лікар все одно має інформувати цей відділ поліції. Постраждалий наражається на загрозу тиску з боку працівників поліції, адже їм повідомляють його прізвище, домашню адресу, мобільний телефон. Ми вважаємо, що в такому випадку інформуватись має не поліція, а незалежний орган, який буде проводити розслідування“, – додає Юрій Бєлоусов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Одесі діти розчулили суддів проханням не розлучати батьків

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *