Томособорці: репортаж з громади, яка через суд скасовує автокефалію, але не знає про це

Томособорці: репортаж з громади, яка через суд скасовує автокефалію, але не знає про це

Запоріжжя здається Меккою скандалів УПЦ МП. Уся країна обговорювали священика, якого батьки на колінах безуспішно благали відспівати їхню загиблу дитину. Запорізький митрополит назвав Різдво 25 грудня антиправославним політичним проектом. Нарешті, релігійна громада УПЦ МП при храмі Святителя Миколая в Бердянську подала до Верховного суду позов проти надання українській церкві автокефалії.

Журналісти «КРАПКИ» вирушили на Азовське узбережжя, щоб дізнатися, чому православний Бердянськ оголосив «хрестовий похід» проти томосу.

«А що воно таке, той томос?»

Наближаючись до храму Святителя Миколая, бачимо, що парафіян зібралося багато, переважно пенсіонери. Обговорюють не томос, а тарифи – на «комуналку», а не на свічки й молебні. Інтонації натовпу ближчі до «за упокій».

– Усе для людей, – іронічно підсумовує жваву дискусію один з пенсіонерів.

Зайшовши на територію храму, бачимо бабусю в запраній темній куртці, кольоровій хустці й отруйно-зелених колготах, яка сидить біля забору. Пенсіонерка щось бубнить собі під ніс, але, побачивши нас, пожвавлюється та пропонує відвідати службу.

– А до храму ходите часто? – запитуємо бабусю.

– Звісно. Навіщо б я тут сиділа?

– А про томос знаєте? уточнюємо ми.

– Це ж що таке? обурюється бабуся.

– Ну як же! Головна церковна подія. Її всі обговорюють. Церкви будуть українські об’єднуватися, пояснюємо ми, не говорячи про те, що саме релігійна громада цього храму подала до суду, та ще й до Верховного.

– Ви б якось по-нормальному б казали. А то що попало ліпите. Молодь пішла… Понахватаються слів у своїх телефонах, скаржиться бабуся й заводить розмову про «молодь».

Пенсіонерка відповідає настільки жваво, що привертає увагу інших.

– Що це ти знову репетуєш? запитує в неї сивуватий чоловік років 45.

– Томос обговорюємо, відповідаємо ми за бабусю.

– А, це. Так вони там, у тому Києві, самозванці. Скаже Філарет: «Буду президентом», – і буде, філософськи зауважує чоловік і задумливо дивиться на куполи храму.

Розмову перериває дзвінка репліка жінки, яка поспішає до входу в храм. Не звертаючи жодної уваги на парафіян, вона голосно, по-діловому роздає команди.

– Сходи до храму та скажи, що ми відспівувати покійника вже почали, а нам за це ще грошей не заплатили! Можуть… – наставляє вона молоденького диякон.

Закінчити фразу жінка не ​​встигає: у неї дзвонить телефон. На рингтоні церковні дзвони.

– Так, матушко, жінка моментально змінює тон на єлейний і розчиняється в натовпі. Люди, помолившись, розходяться. До томосу та пов’язаного з ним позову, схоже, нікому й діла немає.

«Це все примхи Порошенка»

«Якби до храму не ходила, не спілкувалася б з батюшкою, то нічого і не знала б про автокефалію, ​​розмірковує парафіянка іншого храму Московського патріархату в Бердянську. Я за новинами особливо не стежу».

Церква розташована біля ринку місце людне. Співрозмовників у нас більше, але багато з них або нічого не знають про томос, або «щось чули по телевізору». Відповідаючи на наші розпитування, більше говорять не про Вселенського патріарха та його рішеннях, а про митрополита УПЦ КП Філарета.

– Влада підтримує його, але він несправжній. Він самозванець. Його ніхто не визнає, спершу тихо скаржиться, а потім помітно «заводиться» одна парафіянка.

– Ну і що, що томос? Бог один, молитва одна. Іди, дитинко, помолися краще, несподівано відповідає їй одна з жінок.

Батюшка проходить повз, не звертаючи уваги на спір. Його перериває старенька, що прибирає недогарки свічок.

– Ви взагалі до храму прийшли! Нічого тут тишу порушувати, шипить вона на нас і наших співрозмовниць.

Ті замовкають і розходяться по різних кутах.

Боротьба Київського патріархату

Такі настрої погано узгоджуються з новинами офіційних сайтів УПЦ МП. Там розповідають «страшилки» про те, що СБУ викликає священиків і проводить з ними бесіди. Парафіян Київського патріархату називають тітушками й агресивними агітаторами.

Як ви здогадуєтеся, більшість храмів Бердянська належить до Московського патріархату. Київський патріархат довго виборював можливість вести богослужіння та проводити релігійні обряди. Землю під будівництво храму йому не виділяли. Зрештою служби почали проводити у… звичайній квартирі багатоповерхового будинку, розташованій на першому поверсі.

«Сусіди не проти, розповів нам отець Василь, благочинний Бердянського району УПЦ КП. Половина міста взагалі не цікавиться церковним життям. Я не здивуюся, якщо більша частина православного Бердянська взагалі не знає, що в нас церква розділена. На першому плані в людей економічні проблеми. У нас «одноденні» парафіяни: забігли, перехрестилися й забули про Бога».

Що цікаво, отець Василь не знав про те, що сусідні храми подали позов до Верховного суду.

«Московський патріархат хитрістю забрав митрополію в Києва»

Незважаючи на блокування російських каналів, на людей усе одно діє пропаганда. На питання про те, як вони ставляться до об’єднання церков, місцеві мешканці висловлювали побоювання, що одразу після нього почнуться гоніння на прихожан МП і стануть забирати храми.

«Це перебіжчики, говорить про парафіян УПЦ КП бабуся в одному з храмів. Уже зрозуміли, що можуть бути при владі, і перебігають туди».

А вчителька історії пояснює: «Це історична справедливість. Для нас, українців, це важлива подія. Увесь світ має знати, що Московський патріархат хитрістю забрав митрополію в Києва. Адже дочка Ярослава Мудрого Анна принесла до Франції освіту, коли там було темне Середньовіччя».

МАТЕРІАЛ ДО ТЕМИ: Митрополит Олександр (Драбинко): «У Росії про захоплення лаври знають більше, ніж я»

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *