"Реванш на табличках": чи можливий перегляд результатів декомунізації

"Реванш на табличках": чи можливий перегляд результатів декомунізації

Харківська петиція щодо перейменування проспекту Григоренка на Жукова – не єдиний сигнал, що частина українців бажають скасувати декомунізацію. Таким настроям сприяє зміна влади. Досить серйозним «дзвіночком» є й подання 46 нардепів, які попросили Конституційний суд перевірити на конституційність закон про засудження тоталітарних символів.

“КРАПКА” з’ясувала, чи можуть повернутись на наші вулиці назви на честь Комінтерну, Ілліча чи річниць партз’їздів.

Опоблоківці судяться вже два роки

Засідання Конституційного суду (КС) щодо прохання “відкотити” декомунізацію на фоні подій у Харкові (Кернес пообіцяв винести на розгляд міськради петицію про повернення радянського назви проспекту Григоренка – на честь маршала Жукова) викликало чималий резонанс. 21 травня під будівлю суду з закликами не допустити скасування закону про декомунізацію прийшли праві активісти. Варто відзначити, що це подання розглядають уже два роки.

Його до КС у 2017 році внесли народні депутати від Опоблоку та інших фракцій. Про це тоді повідомляла прес-служба Опоблоку.

“Конституційне подання №20 від 46 народних депутатів України надійшло 30 травня 2017 року. Ухвалою колегії було відкрито провадження і справа розглядається судом з 22 листопада 2017 року. Воно розглядалось у відкритій частині (коли всі сторони розповідають про свою справу), а зараз суд перейшов до закритої частини (матеріали справи обговорюють лише судді). Тобто, суд розглядає справу вже не перший день. Рішення з цього питання поки нема”, – повідомили “КРАПЦІ” у прес-службі Конституційного суду України.

У Харкові – за Жукова, у Дніпрі – за Сталінград

Ще одне потенційно проблемне місто, де є багато охочих переглянути результати декомунізації – Дніпро. І це попри значний як для пострадянського індустріального міста патріотичний підйом у останні роки. 13 травня 2019 року депутат місцевої ради від Опоблоку Антон Русанов (також він є у списку “Миротворця” як антиукраїнський пропагандист та людина, що нібито проходила підготовку у таборі терористів у Ростові-на-Дону) подав петицію з проханням повернути проспекту Богдана Хмельницього стару назву – Героїв Сталінграда. На петиції зараз менше сотні підписів.

Антон Русанов
Автор петиції проти нової назви проспекту внесений як антиукраїнський пропагандист на “Миротворець”.

Що стосується Харкова, то якщо мер Геннадій Кернес показує, що не проти повернення на карту імені Георгія Жукова, то обласна влада поки що зайняла вичікувальну позицію. Як повідомляє “Медіапорт”, губернатор Юлія Світлична вважає, що “все повинно відбуватися відповідно до закону України”, проте особистої позиції не висловлює.

“Органи місцевого самоврядування мають право визначати назви вулиць, проспектів, площ, і саме компетенція місцевих депутатів місцевої ради, які були обрані громадою, мають це робити. Наша позиція: звичайно, все повинно відбуватися в рамках законодавства. Можливо, не зайвими були б обговорення громадські. Але чітка позиція обласної державної адміністрації: все повинно відбуватися чітко і відповідно до закону України. І не повинні вноситися питання, які розколюють суспільство або штучно підвищують градус напруги”, – цитує “Медіапорт” слова Світличної.

На уточнення, чи є в такому разі у Світличної власна думка, голова ХОДА відповіла: “Я не знайома з Жуковим, тому я не можу бути ні за, ні проти нього. А свою позицію стосовно цього питання я вже сказала“.

Що не так з репутацією Жукова

Нагадаємо, воєначальник Георгій Жуков має вкрай неоднозначну репутацію. Одні історики називають його однією з ключових фігур в історії Другої світової війни, інші вважають бездарним керівником, який здобував перемоги, не рахуючись з втратами та завалюючи ворожі позиції тисячами трупів своїх солдат. Наприклад, американський генерал, головнокомандувач сил Антигітлерівської коаліції в Європі Дуайт Ейзенхауер у мемуарах згадував, як Жуков розповідав йому про “російський метод подолання мінних полів”. Для цього солдат відправляли на заміновану територію, щоб вони ціною своїх життів знешкоджували протипіхотні міни.

Фото: Борис Соколов, “Неизвестный Жуков: портрет без ретуши в зеркале эпохи”

На сайті Інституту національної пам’яті у “картці” Георгія Жукова вказано: “Відзначився чисельними наказами про розстріли червоноармійців та мародерством на окупованих територіях Німеччини. Учасник придушення Угорської революції 1956 року“.

“Закон прийнято з дотриманням усіх норм”

За спостереженнями Інституту національної пам’яті, схожа ініціатива повернути стару назву (теж стосується Жукова) є в Одесі. Спроби можливі по всій Україні, а особливо на сході та півдні. Але до справжнього розвороту в минуле,  в тому числі у Харкові, не дійде. Так вважає голова Інституту нацпам’яті Володимир В’ятрович. Про це він сказав у коментарі “КРАПЦІ”.

Володимир В'ятрович, Вятрович“Юридично це неможливо. Всі ці кроки передбачені законодавством і передбачене покарання за такого роду речі. Я думаю, що Кернес на це не піде. Звичайно, міська рада може за це проголосувати – тут ми зіштовхнемось з принципом відсутності колективної відповідальності, бо ніхто не буде притягати до відповідальності всю міську раду. Але потім має настати підписання цього рішення конкретно міським головою. І тоді вже буде персональна кримінальна відповідальність, аж до ув’язнення. Це може вважатися як пропаганда комуністичного, тоталітарного режиму. Кернес це розуміє і вже зараз ми бачимо у нього якесь пом’якшення позиції. Він уже каже: “Ми будемо дивитись, це була лише петиція, я не міг не відреагувати на неї”. Мені подобається, що у Харкові є достатньо рішуча позиція місцевої громадськості. Це сотні людей, які готові захищати декомунізацію. Звичайно, можна апелювати до тисяч, які проти, але це тисячі, які нічого не роблять”, – пояснює один з “батьків” декомунізації Володимир В’ятрович.

Йому опонує політолог Руслан Бортник. Він не виключає, що закон про декомунізацію може бути частково або повністю визнаним неконституційним. І у Харкові, і в інших містах її результати “м’яко” чи “жорстко” переглянуть.

“Ймовірність цього є, і вона значна. Це питання тісно пов’язане з питанням про люстрацію, яке теж розглядає Конституційний суд. Тут варто виходити з досвіду міжнародної практики: у країнах, де існували закони про декомунізацію, багато з них були скасовані чи переглянуті на підставі рішень Європейського суду з прав людини. Він у молдовському, чеському кейсах приймав рішення проти закону про декомунізацію або змінював його норми.

В Україні ця дискусія йде не просто так і не просто так вона дійшла до Конституційного суду. Щоб переглянути результати декомунізації, потрібно, аби не було політичного тиску на Конституційний суд. Я думаю, що КС може, як мінімум, частково переглянути положення закону про декомунізацію. Підставами для цього, я вважаю, є те, що рішення про декомунізацію свого часу фактично встановило нову державну ідеологію, воно приймалось без консультацій з українським суспільством, а також встановлює заборони недемократичного характеру. Якщо декомунізацію переглянуть і це буде у “м’якому” вигляді, то можуть повернути все, що пов’язане з періодом Другої світової війни. Той же умовний Жуков. А от те, що пов’язане з епохою сталінських репресій і становлення комуністичної влади, це може бути залишене без змін”, – вважає Руслан Бортник.

Проте Володимир В’ятрович переконаний, що паніка довкола можливості скасувати результати декомунізації безпідставна.

“По-перше, декомунізація відбулась. По-друге, вона відбулась за дуже активної участі громадськості. Вона просувала ці рішення, а закон лише створив для цього умови. По-третє, якщо говорити про конституційне подання  закону про декомунізацію, то я не бачу жодних підстав для Конституційного суду, аби оскаржити його. Бо закон було прийнято з дотриманням усіх процедур і норм, які не суперечать Конституції. Це подання – звичайний піар для Опоблоку”, – сказав “КРАПЦІ” Володимир В’ятрович.

Тих, хто “Леніна не бачив, але все одно його любить”, багато

Бажання “повернути все назад”, принаймні хоча у назвах вулиць, властиве не тільки тим мешканцям Харкова, які підписували петицію за проспект Жукова. Депутат однієї з райрад Дніпра, який попросив не називати його прізвища, розповів “КРАПЦІ”, що ледь не 35–40% мешканців міста хотіли б, аби на стінах будинків з’явились старі таблички з іменами Карла Маркса, Павла Постишева (один з головних організаторів Голодомору) чи того ж Григорія Петровського. Їх не зупинять навіть нові незручності, пов’язані зі зміною назв.

“Грубо кажучи, повернення старих назв у місті хочуть 35–40% мешканців. Відсотків 80 людей, яким за 50 років, ностальгують за минулим. Також сюди додайте літніх людей, які “помнят Сталина”. Щодо можливих незручностей, то їм це взагалі “по барабану” – “Я Ленина не видел, но я его люблю”. Тим паче, що вони реально не міняли ні прописки, ні чогось іншого. Тобто, для них фактично нічого не сталось, крім того, що їм “стало неприятно на украинском называть названия“.

У громадському транспорті багато хто з пасажирів зупинки досі називає по-старому. В центрі вже більш-менш перейшли на нові назви, а от у деяких компактних жилмасивах орієнтуються за старими назвами. Не сумніваюсь, що за нагоди знайдуться ті, хто очолить “реванш”. Це ті ж представники старого керівництва області чи керівники місцевого осередку Союзу радянських офіцерів. Будуть і захисники декомунізації – це ті ж самі люди, які у 2014 році стояли на чолі місцевого Євромайдану”, – сказав співрозмовник “КРАПКИ”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перші призначення Зеленського: хто ці люди

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *