Послаблення/посилення карантину: як зберегти психологічне здоров'я

Послаблення/посилення карантину: як зберегти психологічне здоров'я

Карантин змінив життя не лише в Україні, а й в усьому світі, безперечно, вплинув на кожного. Хтось пішов у вимушену відпустку, хтось втратив роботу, а хтось – ґрунт під ногами. Як пережити кризу, впоратись з емоціями та знайти рівновагу Крапці розповіла психологиня Ірина Сняданко.

 

— Як карантин і пов’язані з ним обмеження впливають на психологічний стан людини?

— Карантин і його обмеження по-різному вплинули на людей. Все залежить від того, з чим людина вийшла на карантин. Якщо людина втратила роботу, засоби для існування, то тут зрозуміло, що карантин виступив зовнішнім чинником, який дуже сильно зіпсував життя. Якщо у вас була збережена робота і вас відправили працювати дистанційно – це зовсім інша ситуація. І третя ситуація, коли ви й так працювали з дому. Для останньої групи людей карантин пройшов непомітно, єдине що вони відчували захист, та солідарність від інших. Ті, які залишились вдома наодинці, могли почуватися самотніми. 

“Завдяки карантину люди виспались і часу на сім’ю побільшало” 

Ми проводили дослідження серед наших громадян і результати показали позитивні відгуки щодо карантину: я виспався, я зміг набутися зі сім’єю, такої катастрофи, як відбулась у Китаї з розлученнями у нас насправді не було. Люди дійсно могли набутися зі собою. У Європі робочий день побудований трохи інакше, там він починається о 7 год. в середньому, завершується о 15-16 год. Відповідно часу на сім’ю у тих людей більше. В нас ситуація така, що більше частину дня, а від так і життя людина проводить на роботі, часу на близьких в неї фактично не залишається. Карантин дав більше часу на свої захоплення, на те щоб нарешті доробити ремонт.

“Карантин загострив стресові відчуття”

Люди з тривогою відчули її посилення. Карантин, як і будь-яка стресова ситуація просто підсилює ті слабкі місця, які були. Іпохондрик, ще більше почав боятись виходити на вулицю, а соціопат був тільки радий такому. 

Наше дослідження показали, що люди відчували такі фізіологічні симптоми: головний біль, який, на мою думку, був викликаний недоотриманням кисню через постійне сидіння вдома і тривога. Найбільше тривогу викликало почуття невідомості й незвіданості, скільки ще доведеться сидіти на карантині.

 

— Як зараз поводитись людям в тих умовах які склались, адже неодноразово були випадки й агресії до інших, люди почали сахатися один одного?

— Коли спалах епідемії знизився, коли ми не бачимо сильної загрози для здоров’я, то я не бачу щоб люди тримали дистанцію одне від одного. Якщо на початку карантину реально старались відходити від людей, ми злились, коли людина наближалась до нас, то у залежності від того, яка ситуація із кількістю захворювань – зменшується дистанція між людьми. Немає тривоги та гніву до людей. Я помітила, що чим спокійнішою стає обстановка в місті та країні, тим більше ми скорочуємо дистанцію між людьми.

 

— Цей період поступового виходу з карантину також є стресовим. Водночас йде і послаблення заходів безпеки, відкриваються ресторани, ТРЦ і кількість нових захворювань різко зростає. Тож як під час незрозумілої та нестабільної ситуації в суспільстві зберегти своє психологічне здоров’я? 

— Як такого досвіду виходу з карантину у нас немає, його ще не сформовано в нас, бо ми ніколи не сиділи на карантині. І можливо це питання порівняти як вихід на роботу після свят чи вихідних, коли люди могли більше спати. За час карантину ми заощадили багато часу на одягання та добирання до роботи. Коли раніше мені доводилось прокидатись о 6, то за таких умов – я могла о 9 розплющити очі, ввімкнути комп’ютер і паралельно снідати чи приймати душ. І те саме ввечері.

 

 

“Дистанційна робота порушила часові рамки”

Одним з таких недоліків карантину було те, що дистанційна робота вдома порушила межі. Коли людина ходить на роботу, у неї час чітко розподілений о такій годині вона прокидається, о такій розпочинається робочий день, зараз вона обідає, а о такі йде додому. То під час карантину людина може відчувати почуття провини, за те, що дозволила собі поспати і кінець робочого дня важко відчути. Під час карантину втратилась оця екологія часу, де є робота і де є відпочинок. Виходить так, що робочий день стає такий безкінечний, і нам потрібно було навчитись розставляти часові рамки. 

“У відновленні звичного ритму головне поступовість”

Початок карантину виявився досить таким стресовим. На третій тиждень вже всі сприймали як належне. І тепер вже ніхто не зважає на карантинні обмеження. Вихід на роботу буде для людей чимось новим і частково стресовим, а дехто і не припиняв ходити на роботу. За деякий все ввійде у звичний режим.
Однак у людей може виникати почуття тривоги через те, що доведеться перезуватися з “домашніх тапочок”, думати як добратися до роботи, чи будуть затори, а де поїсти, та й зрештою, з якими людьми я перебуваю, чи вони здорові…?

Насправді, для тих людей, які не втратили роботу, карантин знизив рівень стресу, який пов’язаний з перебуванням не вдома. Скажу по собі, я перестала переживати через те, де я буду обідати, що я буду їсти чи пити. Хоча перший час я часто ходила на кухню, відкривала холодильник і заглядала, робила собі чай, а потім я заспокоїлась, що їжа буде завжди. На роботі дійсно буває таке, що ти забуваєш поїсти. І коли при виході на роботу я ловила себе на думці коли я пила каву, коли я їла. 

— Назвіть поради, які б допомогли зберегти психологічне здоров’я за будь-яких умов?

— Основне, що нам допомагає – це найперше стресостійкість. Людина, яка є стресостійкою, має менше шансів втратити рівновагу, коли відбуваються якісь катаклізми. По-перше, це й особливості нервової системи, тобто залежить від сильної нервової системи, її витривалості, така фізіологічна особливість. Люди, які за темпераментом є сангвініками, холериками і флегматиками – є більш витривалими. Меланхоліки вважаються зі слабкою нервовою системою, вони легше піддаються впливу і це відбивається на їхньому здоров’ї та самопочутті. 

Чим більше людина є емоційно вигорівша, чим більше її життя наповнене стресом, то звісно, що вона має менший “імунітет” до негативних зовнішніх впливів. Відповідно таке збереження внутрішньої стійкості, внутрішній спокій не дозволяють вибити людину з рівноваги. 

Друге – це позитивне мислення. У нас є таке свято Віри, Надії, Любові і саме ці слова символізують три стовпи, які допомагають нам триматися у важких ситуаціях. Боротися почуттям безвихідності, бо це почуття дуже  пригнічує. Є притча, у якій йдеться про те, що коли судно, на якому були коня почало тонути, і коні спершу намагались плисти, але через те, що вони не бачили берега, а він був насправді близько, вони опинились у безвихідній ситуації. Тому, якщо ми впадаємо у відчай не знаємо як діяти, думаємо, що ситуація безвихідна, починаємо мислити негативно – ми ще більше себе заганяємо. Запитайте себе, а що це мені дає, оці погані думки і відчай? Нічого! Тому потрібно обрати інший шлях, аби вибратися з цієї ситуації, Що вона конечна, що, можливо, потрібно адаптуватись, сприймати це як урок і так далі. 

Тут головне не вдавати у замінники зняття стресу – до алкоголю, куріння, заїдання

Потрібно бути в тонусі. Я завжди раджу займатись спортом, адже тоді в організмі людини виділяється гормон щастя. Найважливіше у житті, ба навіть так говорив сам Арістотель: щоб не сталось – бігай. Головне не втратити бажання рухатись, жити, адаптуватись до нових умов і пам’ятати, що вихід завжди є. 

Нашим ресурсом є наші близькі, пробуйте з кимось обговорювати свої думки. Люди є нашим основним ресурсом, вони можуть підтримати, дати пораду. Не бійтеся говорити, висловлюватись про свої проблеми окреслювати коло своїх проблем, бо часто ми думаємо, що от в нас щось недобре, ми нікому не потрібні, мені ніхто не зможе допомогти. Насправді треба не боятися і говорити  про проблему, шукати допомоги і підтримки у людей. Запам’ятайте: сім’я – є дуже сильним ресурсом. Бережіть близьких і бережіть себе!

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *