Помилки та зловживання: як маніпулюють рішеннями ЄСПЛ в українських судах

Помилки та зловживання: як маніпулюють рішеннями ЄСПЛ в українських судах

Адвокати та судді маніпулюють рішеннями Європейського суду з прав людини. Найчастіше – помилково, хоча трапляються й свідомі зловживання. Щоб змінити ситуацію, Верховний суд започаткував вивчення найновіших рішень ЄСПЛ. Це має сформувати єдину правозастосовну практику в Україні та зменшити кількість діаметрально протилежних рішень.

«КРАПКА» зʼясувала, чому так відбувається, а головне, яка користь від цієї «модернізації» звичайним українцям.

Найцікавіші рішення – щотижня

Як повідомили у Верховному Суді, відтепер там щотижня випускатимуть україномовний дайджест найважливіших рішень, прийнятих ЄСПЛ.

«Такі огляди міститимуть ключову інформацію щодо справ, які перебували на розгляді ЄСПЛ, із зазначенням відомостей про прийняте цим судом рішення. Ознайомлення з оглядами дозволить представникам усіх юридичних професій слідкувати за розвитком практики у застосуванні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, сприятиме покращенню стану дотримання прав в Україні», – говорять у прес-службі Верховного суду.

Перший огляд, за січень 2019 року, містить інформацію про 16 рішень, прийнятих ЄСПЛ у справах громадян різних країн (Мальти, Німеччини, РФ, Узбекистану, Туреччини, Швейцарії тощо).

Наприклад, суд розглянув позов до Туреччини турецької родини з приводу статті про неї, опублікованої в газеті. На думку позивачів, публікація порушила право на повагу до приватного та сімейного життя. Однак ЄСПЛ дійшов висновку, що такого порушення не було.

А от за позовом мешканки Італії, яка скаржилася на жорстоке поводження з нею під час судових слухань, ЄСПЛ виніс інше рішення. У 2007 році її побив по голові поліцейський. Жінка скаржилася на те, що на неї чинився сильний психологічний тиск, тому вона була змушена говорити всупереч своїй волі. Суд визнав, що тоді порушили одразу дві статті Конвенції про права людини: про заборону катувань і про право на справедливий суд.

Цікавим для багатьох українців може бути рішення, прийняте на користь громадян Італії, які звинуватили місцеву владу у відсутності реакції на шкідливе забруднення
повітря металургійним заводом. Зокрема, посадовців звинуватили в тому, що вони приховували інформацію про стан забруднення навколишнього середовища та ризики для здоров’я людей.

В Україні це рішення може бути важливим для мешканців того ж Маріуполя, Запоріжжя чи Кривого Рогу, які страждають через відсутність очисних фільтрів на металургійних заводах.

рішення ЄСПЛ

Рішення публікують англійською мовою. Інколи їх виставляють і на інших мовах, але з часом публікують й англомовні версії.

Судді проти «моди на ЄСПЛ»

Рішення ЄСПЛ для українських судів мають бути взірцем у справах, де йдеться про права людини (а також про юридичних осіб приватного права). Проте деякі судді кажуть, що адвокати почали зловживати посиланнями на європейську практику.

Журналіст «КРАПКИ» став свідком суперечки між суддею та адвокатом з приводу доречності цитування рішень ЄСПЛ. Це сталося 17 січня, коли в Печерському райсуді Києва вирішували питання про продовження чи скасування запобіжного заходу Михайлу Сігіді, підозрюваному в організації вбивства Віталія Олешка (Сармата).

На думку прокурора, необхідно було продовжити арешт, оскільки Михайло Сігіда на свободі міг би тиснути на свідків, а з огляду на тяжкість можливого покарання – і втекти від слідства. Адвокати Сігіди назвали такі ризики необґрунтованими та просили застосувати домашній арешт. Суддя попросила пояснити, у чому полягає необґрунтованість ризиків.

«Ми вважаємо, що доводи слідчого про ризик переховування зводяться лише до особливої тяжкості кваліфікації злочину і ніякими іншими доказами, крім кваліфікації, не обґрунтовуються. Відповідно до пункту 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України» ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватись виключно на підставі ступеню тяжкості можливого покарання. В інших рішеннях ЄСПЛ (адвокат назвав дві інші справи. Прим. «КРАПКИ») суд зазначає, що тяжкість злочину, навіть якщо у ньому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою», – сказала адвокат Сігіди Валерія Осадчук.

Далі адвокат також посилалася на приклади з ЄСПЛ.

«Безпідставно слідчий у своєму клопотанні посилається як на вагомий доказ обґрунтованості підозри Сігіді на протокол допиту підозрюваного Матюшина, оскільки вказане суперечить як кримінально-процесуальному законодавству України, так і пункту 102 рішення ЄСПЛ «Володимир Романов проти Російської Федерації» від 24 липня 2008 року, відповідно до яких для дотримання гарантії ст. 6 Конвенції при вирішенні питання про допустимість визнання вини співзвинуваченим, у даному випадку Матюшиним, таке визнання може бути прийняте тільки при встановленні факту скоєння правопорушення особою, яка визнає свою вину, а не співзвинуваченим. Суд повинен виходити з того, що визнання вини як таке не доводить, що обвинувачений причетний до скоєння такого правопорушення», – сказала на суді Валерія Осадчук.

На це суддя зауважила, що зараз ідеться не про обвинувачення, а про підозру, а ще висловилася щодо «моди» на безпідставне цитування рішень ЄСПЛ.

«По-перше, рішення Європейського суду це тільки про дотримання Конвенції про права людини… Зараз так модно: у будь-якому засіданні [посилатись на] рішення Європейського суду з прав людини», – відповіла суддя.

МАТЕРІАЛ ДО ТЕМИ: Чому в Україні закриваються суди

Українська практика: помилки та зловживання

«КРАПКА» поцікавилась у юристів, чи допомагає учасникам судових процесів посилання на рішення ЄСПЛ, або ж, можливо, це справді просто модний тренд.

У першу чергу фахівці зазначають, що Конвенцію з прав людини та практику Європейського суду українські суди при розгляді справ застосовують як джерело права. У схожих процесах це дозволяє різним судам мати однорідну судову практику, яка узгоджена з європейською правовою системою. Також положення про застосування практики Євросуду при розгляді справ містять у собі всі чотири процесуальні кодекси: Кримінальний, Цивільний, Господарський та адміністративного судочинства.

Аргументування адвокатом своєї позиції з посиланням на відповідне рішення Європейського суду з прав людини виглядає досить переконливо як для суду, так і для протилежної сторони. Однак на практиці в українському судочинстві із застосуванням навіть обґрунтованих посилань на рішення Європейського суду виникає низка проблем.

Виталий Старовойт,

«Однією з таких проблем є забезпечення суддів опублікованим перекладом повних текстів рішень. Згідно зі ст. 18 Закону №3477 суди мають використовувати офіційний переклад рішення Європейського суду з прав людини, надрукований в офіційному виданні, або, за відсутності перекладу, оригінальний текст. На сьогодні стан забезпечення суддів, як і інших правників, офіційними перекладами рішень Європейського суду з прав людини залишає бажати кращого.

Іноді адвокатам доводиться самим брати рішення із сайту Європейського суду та перекладати для обґрунтування правової позиції у справі. Тоді як судді через надмірне навантаження справами такої можливості не мають і застосовують доступні їм рішення, наприклад викладені в огляді Верховного суду», – говорить «КРАПЦІ» адвокат адвокатського обʼєднання «Климчук та партнери» Віталій Старовойт.

Звідси і друга проблема – зловживання посиланнями на рішення ЄСПЛ.

«Такі зловживання можуть мати дві форми: застосування діаметрально протилежних рішень або посилання на взагалі неіснуючі рішення ЄСПЛ. Така непослідовність у застосуванні практики ЄСПЛ спостерігається як з боку адвокатів, так і з боку українських судів.

Наприклад, серед найвідоміших рішень Європейського суду з прав людини щодо права платника ПДВ на податковий кредит за операціями з несумлінними з податкового погляду постачальниками можна виокремити три основні, у справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД» проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03). Посилаючись на ці справи, суди як задовольняли позови, так і відмовляли у їх задоволенні», – пояснює Віталій Старовойт.

Випадки зловживань підтверджує й адвокат Ірина Кузіна.

Ирина Кузина, адвокат, Barristers

«Що стосується деяких адвокатів, які спотворюють практику, то це чиста правда. Найчастіше це трапляється через недостатню поінформованість, адже перелаштуватися з національного законодавства та судової практики на сприйняття практики ЄСПЛ досить складно це вимагає багато часу та додаткового навчання. Але іноді адвокати діють свідомо, прагнучи скористатися недостатньо високою кваліфікацією або зайнятістю суддів, які лінуються чи не знають, як перевірити витяги з рішень Європейського суду.

Однак я проти того, щоб судді в разі цитування практики ЄСПЛ вимагали нотаріальні переклади рішень. Закон зобов’язує суддів цю практику знати та застосовувати. Є загальнодоступний офіційний ресурс HUDOC нехай користуються. А незнання суддями офіційних мов Європейської спільноти це не проблема громадянина», – пояснює «КРАПЦІ» Ірина Кузіна.

Водночас є і протилежні ситуації, коли рішеннями ЄСПЛ починають маніпулювати самі судді.

«Якщо суду треба в чомусь відмовити, береться рішення ЄСПЛ з якогось питання, суть якого не пов’язана з правовідносинами, що розглядаються. З нього висмикується цитата і інтерпретується у зручному для суду формулюванні. Наприклад, коли суд не хоче щось обґрунтовувати, беруть цитату зі справи «Северін проти України» і кажуть: «Суд не повинен давати оцінку кожному аргументу сторони». Щоб такого не було, для суддів, можливо, треба проводити більше навчальних семінарів», – зауважує адвокат Андрій Верба (м. Дніпро).

Ситуація в регіонах: «ввічливе» ігнорування й авторитет ВС

Можна припустити, що просвітницька кампанія Верховного суду матиме різну ефективність у Києві та регіонах. Адвокати кажуть, що на місцях у судах загальної юрисдикції та першої інстанції на рішення ЄСПЛ посилаються досить рідко. Там за звичкою частіше дослухаються до роз’яснень Верховного суду, аніж до практики ЄСПЛ.

«У регіонах на рішення Євросуду посилаються частіше на рівні апеляції, в адміністративних, господарських судах. А от суди загальної юрисдикції рішення Євросуду використовують рідше. Я пояснюю це тим, що в цих судах менша завантаженість, є час вивчати європейську практику. Тобто в господарських судах навантаження на одного суддю менше, ніж у судах загальної юрисдикції, і через це є можливість розвиватись. А оскільки в апеляції близько 30% вакантних посад, суддям ніколи обробляти цей вал. Їм би опрацювати справи на тому рівні, на якому можуть», – пояснює «КРАПЦІ» Андрій Верба.

У зв’язку із цим деякі судді «ввічливо» ігнорують аргументи адвокатів, якщо ті посилаються на європейську практику.

«Прямо ніхто не каже: «Мені не до цих європейських новацій». І не скаже так ніколи. Можуть сказати: «Суд дасть оцінку цьому аргументу в нарадчій кімнаті». А далі, як правило, ніколи не переписують того, що було викладено в клопотанні.

Для судів першої інстанції більшим аргументом буде цитата з ЄРДР з приводу вже розглянутої справи, аніж посилання на рішення ЄСПЛ. У ситуації, коли є вибір між двома аргументами: поглядом на ситуацію ЄСПЛ і рішенням Верховного суду, судді, скоріше за все, візьмуть до уваги рішення Верховного суду, його правову позицію, аніж рішення ЄСПЛ», – констатує Андрій Верба.

Чи допоможе ініціатива Верховного суду

На думку адвоката Віталія Старовойта, щотижневі огляди рішень ЄСПЛ, започатковані Верховним судом, допоможуть сформувати єдину правозастосовну практику в Україні та зменшать кількість подекуди діаметрально протилежних рішень у дуже схожих справах або на різних стадіях процесу.

«Верховний суд правильно зазначив, що ознайомлення з оглядами дозволить представникам усіх юридичних професій слідкувати за розвитком практики у застосуванні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, сприятиме покращенню стану дотримання прав в Україні», – вважає Віталій Старовойт.

Однак на шляху вивчення європейського досвіду можуть траплятися перешкоди.

«Я не думаю, що судді самі проявлятимуть ініціативу та шукатимуть інформацію про рішення Євросуду десь на сайті Верховного суду. Таку інформацію все ж краще доводити листами безпосередньо до суддів. Тоді це може бути ефективним», – підсумував Андрій Верба.

1 комментарий
  1. Так ліпше щоб ВС спускав листи. А то ніхто не цитує ст.6 Конвенції якщо оскаржуєш рішення слідчого судді.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *