Мирослав Скорик — легенда української музики

Мирослав Скорик — легенда української музики

У перший літній день 2020-го не стало видатного українського композитора, диригента, музикознавця, Героя України та багаторічного художнього керівника Київської опери Мирослава Скорика, йому було 81. Впродовж кількох днів з ним прощались в Патріаршому соборі УГКЦ у Києві та в соборі Святого Юра у Львові. Сьогодні, 5 червня, його поховали на Личаківському кладовищі, домовину маестро супроводжували оплесками.

Для багатьох він запам’ятався як автор славнозвісної “Мелодії Ля-мінор”, та чи знаєте ви ким був маестро для музичного світу і звичайних українців?
Талант митця точно був закладений у його генах, адже двоюрідною бабусею була сама світова примадонна Соломія Крушельницька. Саме вона сприяла тому, аби малого Мирося віддали студіювати музику. Повернувшись із заслання, своє навчання Скорик продовжив у Львівській та Московській консерваторіях. Деякий час композитор працював у США та Австралії, але таки повернувся в Україну. І вже тут з-під його пера вийшли сотні творів – від опер до концертів і музики для фільмів, зокрема й для «Тіней забутих предків». В епоху шістдесятництва Мирослав Скорик прикипів до фольклору та написав «Карпатський концерт». Попри свої захоплення народною творчістю маестро створив оперу «Мойсей» за Іваном Франком, яку благословив сам Папа Римський Іван Павло II. Впродовж 2011-2016 років керував Національною оперою України. Його твори виконують музиканти зі всього світу.

Музика Мирослава Скорика сьогодні відображає ДНК кожного українця, бо у фундамент закладено архаїчний фольклор.

“Я думаю, що моя музика є національна, але разом з тим вона продовжує класичні традиції. Але вона є інакша і я стараюся в ній знайти свій стиль і щоб цей стиль і моя музика дійшла до якнайбільшої кількості слухачів” – говорив Мирослав Скорик в ефірі Радіо Свободи.

Соломія Крушельницька і Мирослав

Писати музику Мирослав Скорик почав ще в ранньому віці — у 6 років. Батьки, хоч і не маючи музичної освіти, грали на інструментах — скрипці та фортепіано — і часто влаштовували вдома музичні вечори. Здібності до музики та ідеальний слух хлопчини першою оцінила відома оперна співачка Соломія Крушельницька. Вона порадила відправити Мирослава до музичної школи.

“Батьки вирішили показати мене Соломії Крушельницькій. Вона попросила щось заграти на фортепіано. Ноти на той час я вже знав. Почав грати й раптом зупинився. Сказав, що не продовжуватиму, бо інструмент фальшивить. Вона зрозуміла, що в мене абсолютний слух”, – розповідав Мирослав Скорик в інтерв’ю “Газеті по-українськи”.

Параджанов та “Тіні забутих предків”

У 1948 році, коли Мирославу було 9, родину Скориків репресували і зі Львова вислали до Сибіру. Але і там він продовжував вчитися грати на фортепіано, а також опанував скрипку. Хоча зізнавався, що все ж нове життя впливало на уподобання — багато займався спортом. І навіть мріяв стати футболістом. У 1953-му, сім’я повернулась до Львова.

У 1964-му режисер Сергій Параджанов приїхав до Львова, щоб знайти композитора для фільму “Тіні забутих предків”, якому буде близька західноукраїнська тематика, пішов на радіо і попросив поставити місцевих авторів. Почувши сюїту для струнних Скорика, Параджанов зрозумів, хто йому потрібен.
Коли режисер запропонував молодому композитору, а тоді Скорику було 26 років, долучитись до створення музики, той відмовився.

“Це східні люди, одразу переходять на “ти”. А я людина західна, мені таке не до душі. Тим більше, я дивився його фільми, які були в прокаті, і вони мені не подобалися.
Я відмовився. Але Параджанов така людина: якщо вирішив, не поступиться. Він ще раз приїхав, ми поговорили більш серйозно, і відтоді в нас була прекрасна праця, абсолютно прекрасні відносини – дружні, ввічливі”, – пригадує музикант.

Результатом ще однієї вдалої співпраці, але з іншим режисером, стала “Мелодія Ля-мінор”. Володимир Денисенко, який зіткнувся з цензурою під час створення фільму “Високий перевал”, попросив Мирослава Скорика створити таку музику, що могла б передати те, чого не можна показати у стрічці.

Композитор із завданням впорався. З часом “Мелодію” почали називати духовним гімном України.

Музика і кохання

Мирослав Скорик був тричі одружений. Із першою дружиною він познайомився, коли шукав виконавицю для авторської пісні. Тоді у далекі 60-ті роки він написав пісню “Не топчіть конвалій” – це був перший український твіст.

На роль солістки йому порадили Ларису Кузьму. Тоді вони й познайомилися, а невдовзі й одружилися. Вона була архітекторкою і відомою політикинею. В них народилась доня — Мілана, однак шлюб тривав 20 років. Останній шлюб композитора — із журналісткою львівського телебачення Адріаною Стельмах. З нею композитор теж прожив близько 20 років. Саме її він називав натхненницею багатьох своїх творів.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *