Експерт: «2019 рік буде роком економічного популізму»

Експерт: «2019 рік буде роком економічного популізму»

Видання «КРАПКА» започатковує відеопроект з експертами, які фахово розкажуть глядачам про наболілі для країни питання.

Український економіст, політолог Андрій Новак розповів про ціни на енергоресурси та пояснив, чого слід очікувати у 2019 році. Частина 1.

Що сьогодні можна сказати про ціни на енергоресурси в Україні?

– Зараз ми, на жаль, залежимо від тих формул, які запровадив попередній уряд. Щодо вугілля це знаменита формула «Роттердам+», а щодо газу – формула «Дюссельдорф+». Постає питання: а як Україна жила до запровадження цих формул? Що, у нас не було газу чи вугілля? Звісно, усе було. Очевидно, що ці формули запровадили для того, щоб наші енергомонополісти отримували надприбутки, продаючи газ і населенню, і промисловості за набагато вищими цінами, ніж раніше. Тобто доки в нас діятимуть ці формули, доти в нас буде європейський рівень цін на енергоресурси.

При цьому ми розуміємо, що рівень доходів в українців найнижчий у Європі (це  навіть за офіційними даними Світового банку). А ціни на енергоносії на рівні західноєвропейських країн. Вихід із ситуації – скасування згаданих формул і визначення ціни на основі «коктейлів». У нас є, зокрема, газ, який ми імпортуємо, а також ми маємо газ власного видобутку. Якщо змішувати їх у «коктейль», ми матимемо середню ціну між імпортованою сировиною та сировиною власного видобутку. Тоді ціна на газ буде набагато нижча за ту, яку ми платимо зараз.

Яка ситуація з електроенергією та паливо-мастильними матеріалами?

– Електроенергія в нас власного виробництва. Тому будь-яка прив’язка до іноземних цін є необ’єктивною і не має запроваджуватись. Пальне, яке ми маємо на наших автозаправках, орієнтовно на 20% власного виробництва, а решта – імпорт. Тут питання можна вирішити лише в один спосіб: нарощувати власне виробництво на наших нафтопереробних заводах, які за останні роки дуже скоротили виробництво. Звісно, сировина здебільшого імпортована, але імпортувати сировину – це одне, а імпортувати вже готове пальне – це зовсім інше.

Варто згадати стрибки цін на пальне у 2018 році. Нафтотрейдери були в очікуванні подальшої девальвації гривні. Сама влада випробовує громадську думку, повідомляючи, що долар може коштувати 30, 32 і 35 грн, дехто закидав в інформаційний простір і курс 40 грн за один долар. Більше того, у бюджеті на 2018 рік вказаний так званий середньорічний курс 29,3, а на кінець року – 31 грн за долар. Тому, побоюючись того, що влада реалізовуватиме штучний план девальвації гривні, трейдери почали закладати такий курс.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Держбюджет-2019: економіст розповів, що буде з курсом долара

Але я сподіваюся, що ці прогнози не справдяться і далі ціна на пальне хоча б не ростиме. Ціна може знизитися на кілька відсотків за сприятливих умов, але повернутися до 25 грн/літр пального, на жаль, уже нереально.

Що ви можете сказати про бюджет на 2019 рік?

– Якщо подивитися на бюджет 2019 року структурно, тобто на структуру доходної частини, витратної частини, співвідношення між ними, співвідношення між центральним бюджетом і місцевими бюджетами, то можна побачити, що «новий» бюджет – копія бюджету 2018 року. Таке копіювання відбувається вже кілька років поспіль, і жодної різниці немає. А це означає, що не буде й результату – прогресу в економіці.

Отже, нас чекає те саме, що було цього року. Рівень інфляції буде приблизно такий самий. Він залежатиме від кількох чинників: по-перше, від стану курсу гривні, по-друге, від того, чи будуть підніматися ціни на енергоносії, по-третє, від ступеня економічного популізму у 2019 році (адже цьогоріч ми маємо одразу президентську й парламентську кампанії, а це завжди зашкалювання економічного популізму), а також від того, чи надходитимуть в Україну заплановані транші від МВФ, ЄС, Європейського банку реконструкції та розвитку. Водночас їх надходження також залежить від результатів президентських і парламентських виборів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Головні цифри країни: «бенкетують» силовики і імпортери

Тому нас чекає цікавий і бурхливий рік у всіх відношеннях. Хотілося б лише, щоб він був спокійний з погляду військової ситуації. Щоб у нас не було ніякої форми ескалації з боку країни-агресора – Росії.

Сьогодні дуже часто ставлять питання про припинення торгівлі з Росією. Чи є відповідь на це?

– Торгівлю з Росією варто поділити на кілька рівнів. Перший – рівень держави, наприклад «держава державі» або «державне підприємство державному підприємству». На цьому рівні головні саме стосунки між державними монополіями – Газпромом і Нафтогазом, пов’язані з енергоносіями, газом і пальним. Питання в тому, що ми досі маємо певну енергетичну залежність від російського газу і пального, якої не позбулись попри те, що Росія п’ятий рік здійснює агресію проти України. Ми не маємо можливості в найближчій перспективі компенсувати чимось сировину, яку купуємо. Хоча за п’ять років війни вже могли б напрацювати альтернативні джерела постачання, а також наростити власний видобуток. Але видобутку немає, альтернатив, окрім окремих піар-акцій, теж немає. Тому така залежність досі залишається.

Другий рівень торгівлі – приватний бізнес між компаніями. Тут залишається апелювати хіба що до норм моралі. Зрозуміло, що росіянам все одно, кому продавати. А от до наших підприємців є питання: чому вони торгують товарами, які легко замінити іншими, у тому числі й  вітчизняними? Найдієвіша акція на цьому рівні – «Не купуй російське». Вона має більший ефект, ніж державні обмеження. Адже влада каже, що відмовилася від торгівлі з Росією, але статистика зовнішньоекономічних відносин свідчить про те, що лише за рік Україна збільшила торгівлю з РФ на третину.

У другій частині інтерв’ю Андрій Новак розповість про те, як політики обманюють українців, пишучи на  білбордах відверту брехню, чи можна оподатковувати заробітчан, які присилають кошти своїм родинам в Україну, і чи вигідно йти за модою та купувати  сонячні батареї.

Біографічна довідка:

Андрій Яремович Новак – український економіст, політолог, громадський діяч, автор книги «Як підняти українську економіку», кандидат економічних наук. Народився 24 січня 1973 року в місті Коломия Івано-Франківської області. Освіту здобув у Європейському університеті в Києві. У 1993 році закінчив Канадську бізнес-школу Університету Західного Онтаріо (англ. University of Western Ontario business school). У 2009 році Андрія Новака було обрано головою оргкомітету Економічного форуму українців світу. Того ж року стартував ініційований ним проект альтернативного Кабінету міністрів України. У 2010 році Андрій Новак став головою Комітету економістів України.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *