Директор збройової компанії Вадим Кодачігов: «За останні два роки нашу армію обікрали на 20 мільярдів гривень»

Директор збройової компанії Вадим Кодачігов: «За останні два роки нашу армію обікрали на 20 мільярдів гривень»

Кримчанин Вадим Кодачігов, переселившись в  2014 році на материкову Україну, розпочав бізнес з нуля. Сьогодні він директор компанії з виготовлення вискотехнологічної зброї для України та багатьох країн світу. В інтерв’ю «КРАПЦІ» він говорить, що нам не вдалося розбудувати нової армії – ми просто витрачаємо на неї в сто разів більше грошей, ніж раніше. Стверджує, що верхівка насправді не знає, що потрібно  нашим солдатам. І розповідає, як ворога кошмарить «штучка на колесиках».

Протягом 5 років ми хаотично купуємо те, що у нас є, або те, що нам привозять. У нас немає ні стратегії, ні планів. Коли мені кажуть: «Подивіться, ми розбудували нову армію…» , я відповідаю всім: «Ми не розбудували нову армію! Ми просто витратили на неї в сто разів більше грошей».

Ось вам приклад. Якщо вам дають 5 гривень на ковбасу, ви можете купити 1 кілограм. Якщо вам дають 500 гривень, ви можете купити 100 кілограмів. Але купили не 100, а 50, тому що половину тупо розікрали. І ось ця неконтрольованість використання грошей, відсутність стратегії, програми, громадського контролю за коштами і повна закритість державного оборонного замовлення дозволили вкрасти в нашої армії (я цю цифру озвучу, і вам її потім обґрунтую) орієнтовно 20 млрд грн. Це лише за кілька останніх років.

Вчора телефонує мені боєць по Вотсапу і показує одну цікаву річ на колесиках. Каже, Вадь, ми тут зробили таку штуку, чи не можеш ти знайти того, хто нам зробить дистанційну систему управління? Запитую: що це таке? Відповідає: а ми тут сєпарів кошмаримо –  на неї ПТРи ставимо чи РПГ і їдемо. Під’їхали, вистрелили і назад звалили  швиденько.

Що це означає? Що люди, які мають хоч якісь технічні вміння, на фронті займаються розробками. А наша верхівка насправді не знає, що потрібно солдатам.

Ситуація дуже проста. Є командуючий родом військ і вони повинні бути замовниками, тобто в них є завдання, яке вони повинні виконати. У нас абсолютно грамотний командуючий сухопутними військами: Сергій Миколайович Попко — це бойовий офіцер, бойовий генерал. Це він повинен говорити, що потрібно зробити, аби виконати завдання.

Щоб почати розвивати військову промисловість, ми повинні мати ринок збуту. Він буває двох видів — внутрішній і зовнішній. З внутрішнім у нас цілковита  плутанина. Є багато виробників, які мені пишуть як колишньому президенту Асоціації (Асоціація виробників озброєння та військової техніки України, – «КРАПКА») і запитують: «У нас є хороша і якісна розробка, як нам її зробити державним замовленням?» Процедура є, але вона, знаєте, як подорож з Місяця на Марс. Розумієте, в нас є мінімум 10 чоловік, які можуть прийняти рішення. Причому, в кожного з них може бути свій погляд на цю проблему. Тобто, єдиного центру моніторингу озброєння в нас не існує! Я про нього говорю з 2015 року. Він нам необхідний: нехай люди мають можливість туди прийти раз у місяць, щоб зібрались всі представники родів військ, служба закупівлі озброєння, департамент військово-технічного співробітництва, Центральний науково-дослідний інститут і розробники. І якщо армія приймає рішення, що та чи інша зброя нам необхідна – починається процедура всередині міністерства і триває, поки цей продукт не буде поставлений на озброєння.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *