День Незалежності України: чим він є для молодого та старшого покоління?

День Незалежності України: чим він є для молодого та старшого покоління?

Сьогодні, 24 серпня, вся українська нація святкує 29 річницю проголошення Незалежності!
Вся команда Крапки вітає Вас з цим знаменним Днем!


Чи не щороку усі ЗМІ та видання переповідають історію Дня Незалежності України, урочисте внесення прапора, проголошення Верховною Радою УРСР Акту незалежності України, про референдум, який остаточно підтвердив прагнення українців до незалежності.

З того дня пройшло 29 років – народилось не одне вже незалежне покоління. Ми вирішили поцікавитись у вчителя історії, дослідниці Марти Кутної про те, коли та як зі школярами починають говорити про здобуття нашою країною незалежності, про те, яке ставлення до цього дня у молодого покоління та старшого, а також про думки тих, хто був свідком знаменної події для всього українського народу.

 

— Щиро вітаю Вас, Марто, з цим важливим для України Днем – Днем Незалежності! Мабуть, почнемо зі школи та школярів.

Гадаю, що для свідомих українців знати історію здобуття незалежності та події вирішального дня надзвичайно важливо. Тож, якого класу учням розповідають про День Незалежності – епоху “перебудови”? Чи великий відсоток тих, які прийшовши до школи, вже про це знали (тобто чи працюють батьки з дітьми та чи розповідають їм про таку тематику)?

— Щиро дякую! Вас також вітаю з цим знаменним Днем!  Вже у 5-ому класі учні починають вивчати період “перебудови”, вивчаємо більш абстрактно, наводимо приклади, як в цей час жили наші батьки. У відповідь діти розповідають цікаві факти, про які дізнаються від своїх близьких. Думаю, що відсоток тих дітей, які вже знають про здобуття незалежності – достатній, адже щорічно проходять заходи до Дня Незалежності, які діти із батьками відвідують, і відповідно розмовляють з ними на цю тему.

— Як саме викладачі історії подають цю інформацію для молодших класів та для старших, у чому різниця?

— Для молодших класів це є своєрідна новизна, оскільки прийшовши в 5-ий клас, діти тільки дізнаються “що ж таке історія”. Натомість старші класи вже знають, про що ми будемо говорити на уроці і для них поданий матеріал вчителем стає цікавішим. Наприклад, можна розглянути різного типу документи, що свідчать про події, які відбувалися наприкінці ХХ ст.

— Які думки виникають у дітей при вивченні цієї теми?

— Про це можна говорити дуже довго. Чому? Адже питання бувають дуже різноманітними. Починаючи від побуту – закінчуючи політичною ситуацією в країні. Зрозуміло, що всі викладачі різні та й методики викладання теж.

— Як, на вашу думку, викладач має подавати цю важливу тему? Назвіть ключові аспекти. А чого бракує у системі освіти для грунтовного вивчення історії України?

— Насправді, про період “перебудови” я можу говорити вічно, адже ця тематика для мене є близькою, бо й теми моїх наукових робіт були: “Національно-культурне відродження Львова у період “перебудови” та “Політичні процеси у Львові 1987-1991 р.”. Слід зазначити, що автори шкільних підручників наголошують все-таки на політичних процесах, проте забувають за культурні та релігійні аспекти, які є не менш важливими. Так, це є важливо, але чому висвітлюється цей період під кутом не культурно-просвітницьким?! Логічно, аби був своєрідний поділ на національну, політичну та культурну складову держави.

Марта Кутна в Ліцей ім І. Пулюя, місто Львів

— Ви згадали про наукові роботи на тему “перебудови”, цікаво чи спілкувались ви зі свідками подій, що вони розказували про умови свого життя, побут тощо?

— Так, мала цікавий досвід поспілкуватися з такими людьми… Люди згадують цей час з особливою ностальгією, для них все було недосяжне, і навіть продукти… Школярі дивуються, що тоді замість грошей були рублі, а за купони могли придбати товари, які були в обмеженій кількості. Діти дивуються, що  тоді не було великого різновиду одягу, а були лише комісійні магазини, де можна було придбати найнеобхідніше для свого “гардеробу”. І такі побутові моменти можна ще перераховувати довго. Якщо заглибитися більше, то оповідачі розповідали про умови, за яких можна було отримати житло у радянський час – з поселенням були великі проблеми, адже житло отримати було не так просто. А якщо була можливість отримати житло “з роботи, на якій працював”, то треба було стояти у черзі, та й це було не для всіх досяжне. Та водночас, кожен з трепетом й переживанням згадує про цей день, коли було проголошено Акт незалежності України.

— Які думки вас вразили про той період? Що найважливіше Ви виокремлюєте з-поміж усього?

— Мене вразило сприйняття тогочасного життя людей, адже вони вміли цінувати та розуміти, які виклики перед ними ставить тодішня влада й сам час, а головне, що вони зуміли згуртуватись й відстояти свою незалежність. Цієї єдності трохи бракує сьогодні.

— В сучасних умовах дезінформації та нівелювання національних цінностей, знецінення національності та патріотичності в цілому, які методи допоможуть протистояти цьому?

— Ми є українці! З таким гаслом ми повинні жити! Адже термін “патріотизм” передбачає любов до духовних, культурних і матеріальних цінностей своєї Батьківщини. Кожен насправді, має тверезо дивитись на ситуацію, оцінювати події з різних сторін, фільтрувати всю інформацію та довіряти перевіреним джерелам.

— Що допоможе вистояти українському народу у боротьбі проти зовнішнього ворога Російської федерації та внутрішнього – прокремлівських політиків, які зараз фактично володіють майже половиною телевізійного простору, тобто канали Віктора Медведчука “ZIK”, “112”, “NewsOne”, частково “1+1” тощо?

— «Ми мусимо навчитися чути себе українцями» – саме це гасло відомого поета, публіциста та політичного діяча Івана Франка я хочу навести. Адже поняття національної ідентичності було і буде актуальним завжди. Не буду трактувати, що означає сам термін “національна ідентичність”, але хочу підкреслити, що допоки ми не будемо усвідомлювати, що кожен з нас є важливою частиною нашої незалежної держави, доти у нас не буде спокою. Ми маємо поєднувати у собі: патріотизм, нездоланну віру та систему цінностей, які ми повинні нести у собі протягом всього життя. Бо ми українці – вільні і незалежні.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *