Как победить прокрастинация

Как победить прокрастинация

Цель, которая удалена во времени и не направлена на выживание и безопасность, воспринимается мозгом как-то размыто. Далее читайте на украинском.

Минулої суботи на вебінарі із керівниками говорили про природу лінощів і прокрастинації. Символічно, що у вихідний ми досліджували не питання відпочинку.

Запити на глибші розуміння природи нашої поведінки мене надзвичайно надихають і додають віри, що у питаннях лідерства все буде добре. Не у всіх, але тим не менше.

Де знайти сили для довготривалих цілей

Ділюсь одним із інсайтів.

Реалізація і успіх складного і довготривалого завдання залежить від того, наскільки ми здатні відмовлятися від моментальних і приємних справ заради більшого і важливішого.

По факту наш успіх, і професійний і особистий, залежить від сили волі.

Ідеально, коли сили волі потрібно менше, тому що з точки зору роботи мозку – це доволі обмежений ресурс.

Глобально складнощі із питаннями мотивації і самодисципліни відбуваються через те, що наша еволюція відбувалась не в тих умовах, в яких живемо зараз.

Ми жили в середовищі, значно менше передбачуваному і більш небезпечному, де не було потреби думати про довготривалі цілі. Натомість була потреба вижити тут і зараз.

 

У саванні нам не треба було думати про майбутнє, наприклад, пенсійні заощадження, хоча б тому, що до пенсійного віку ми не доживали. Нам не треба було спеціально займатись фізичною активністю, бо ми проходили десятки кілометрів за день у пошуках їжі і швидко бігали, тікаючи від хижаків.

 

Сучасне життя не створює контексту для фізичного навантаження. Ми маємо доставку їжі, автомобілі, комп’ютери. Нам не потрібно навіть із дому виходити, щоб задовольняти всі потреби.

Ціль, яка потребує тривалого докладання зусиль, яка віддалена в часі і не направлена на виживання і безпеку, сприймається мозком як щось розмите, незрозуміле, незначуще. Так виникають лінь і прокрастинація. Тому нам потрібно докладати зусилля (силу волі), щоб працювати над довготривалими цілями.

Кнут і пряник ні до чого

Якщо ж людина усвідомлює і вірить у важливість того, що вона робить, то вона буде менше вичерпувати свою силу волі і докладати більше зусиль до того, що робить. Це тому що віра у важливість кінцевого результату пріоритезує зусилля, які до нього призводять.

Якщо по-простому, то коли ми розуміємо важливість і значущість кінцевого результату, то між тим, щоб відволікатись і переключатись на неважливе, і тим, що приведе до досягнення важливого результату, мозок буде обирати друге.

Залученість і мотивація – це про розуміння людиною пріоритету, важливості і цінності того, що вона робить.

Важливість і цінність того, що робить людина, доносимо через комунікацію і зворотний зв’язок: визнання, похвала, корегування.

Системні комунікації: визнання, похвала і корегування поведінки для кращих результатів примножують залученість і мотивацію.

 

Якщо зменшується залученість і/чи мотивація – повертаємось до перевірки усвідомлення людиною важливості і значущості себе самої і того, що вона робить.

 

– Чи достатньо самих лише похвали, визнання і зворотного зв’язку?

– Ні.

– Чи можна без чогось із зазначеного забезпечити ефективну довготривалу роботу команди?

– Роботу – можна. Ефективну і довготривалу – ні.

Кнут і пряник ні до чого. Ні до мотивації, ні до залученості.

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *